Як ветеранка АТО Юлія Кіріллова розвиває бізнес на жіночому одязі

25-річна ветеранка Юлія Кіріллова за півтора року побувала майже в усіх гарячих точках на сході, де допомагала рятувати життя. Повернувшись в мирне життя на початку 2017 року, дівчина разом з дружиною брата Вікторією розвиває швейний бізнес під брендом Black Label. В інтерв"ю Delo.UA вона розповіла, як потрапила у цей бізнес і що планує далі.

Від хобі до бізнесу

Ветеранка батальйону "Київська Русь" Юлія Кіріллова у швейному бізнесі вже майже вісім років. Все почалось ще в 2011 році, коли вона разом з дружиною брата Вікторією почали шити свої перші сукні.

- Свої перші сукні ми кроїли вдома у Вікторії. Це звичка ще з 90-х років, коли майже не було нічого, а хотілось гарно вдягатись. Для нас це було хобі, що приносило задоволення, а потім затягнуло. При цьому я сама за освітою юрист, кроїти вчилась у процесі. Шити досі так і не навчилась.

На початку було дуже складно, адже почали свою справу Юлія та Вікторія на ентузіазмі, без грошей.

- Зараз би я так точно не ризикнула, однак тоді була студенткою і не думала про такі питання. Ми надто були захоплені процесом створення суконь, щоб думати про те, що потрібні гроші.

Перші партії складали від 5 до 15 суконь. Їх шили під брендом Pina Malina.

Перші свої вироби дівчата продавали на "Даринку". Вікторія брала товар і ходила по численних крамничках. Було дуже багато відмов.

Лише через два роки після початку бізнесу дівчата змогли перенести майстерню з квартири до спеціально орендованого приміщення.

- Ми зняли цех біля метро "Чернігівська" та найняли першу швачку. Це було у 2013 році. До цього ми лише кроїли, а викрійки потім віддавали на аутсорсинг у швейні майстерні. Через це маржа виходила взагалі мінімальна.

Юлія згадує, як вони з Вікторією розпочинали свій бізнес. Фото: Е. Солдатова

Війна

Однак на першому бізнесі Юлії дуже позначилась війна. Як тільки стало відомо, що Росія захопила Крим, її чоловік Даніл був одним з перших, хто пішов на фронт.

- Мені було дуже важко на роботі — я весь час думала про нього. Бувало, що працюю над викрійками, а потім піду, поплачу і знову за роботу. (Чоловік Юлії — Кіріллов Даніл — загинув 11 серпня 2014 року в с. Степанівка Донецької обл., нагороджений орденом за мужність ІІІ ст. посмертно. — Delo.UA).

В таких умовах Юлія вирішила стати волонтеркою. Починала вона, як і усі, з найбанальнішого — форми, одягу.

- З початком війни ми у своєму цеху почали шити прапори, потім — аптечки. Хтось з друзів чи знайомих приніс дуже гарний зразок аптечки. Ми зробили лекала для цієї аптечки, потім замовили тканину і почали в себе вже шити аптечки.

Процес виглядав так — спершу дівчата кроїли і шили сукні, після шостої вечора вони їх відкладали і брались за аптечки або прапори. Так кожного дня вони працювали по кілька годин безкоштовно.

Ветеранка показує креслення нош, які вони шили у своїй майстерні. Фото: Е. Солдатова

Собівартість однієї аптечки виходила 90 грн, але дівчата їх не продавали. За першу партію в майстерні відшили 179 аптечок. Потім було ще 3 чи 4 таких партій. Крім аптечок та прапорів, в цеху Pina Malina дівчата ще шили евакуаційні ноші.

- Вони дуже зручні — у них чотири довгі ручки, щоб у разі необхідності їх можна було вдягнути на плече, а руки були вільні. Коли я вже пішла на фронт, то користувалась цими ношами.

В АТО Юлія пішла в липні 2015 року. Як зізнається ветеранка, це рішення було здебільшого спонтанним.

- Я тоді займалася допомогою діткам та військовим в зоні АТО. Я поїхала до своїх знайомих, лишилася там в них. Ввечері сидимо, п'ємо каву. Аж тут хтось запропонував: "Йди до нас служити". Кажу: "Давай". От так просто пішла служити.

За півтора роки служби Юлія в якості медика пройшла всі "гарячі" точки — Дебальцеве, Троїцьке, Світлодарська Дуга, Попасна. Демобілізувалась ветеранка вкінці 2016 року.

- Приїхала додому 30 грудня 2016 року, а вже наступного дня ми поїхали на похорон побратима. Після цього вирішила, що вже повернусь додому, адже здоров"я вже почало підводити, і давалося в знаки поранення.

Три роки життя у шаленому темпі майже без відпочинку і досі нагадують про себе — часто болить голова і дуже швидко втомлююсь.

Повернення та перезапуск бізнесу

Повернувшись до мирного життя, Юлія і Вікторія задумались над перезапуском швейного бізнесу.

- На той час ми дуже сильно виросли. Якщо спершу ми шили 5 суконь, то тепер відшивали сотнями. Крім того, за цей час ми виросли, змінився і наш стиль одягу — став більш дорослим і стриманим, ми відійшли від рожевих суконь з рюшами.

З літа 2018 року ветеранка просуває одяг під брендом Black Label. Цю назву придумала Вікторія. Юля ж вже остаточно відійшла від викройок і зараз займається більше просуванням спільної справи. Зараз в цеху працює 5 швачок та 2 закрійниці.

Як і з самого початку бізнесу, дівчата концентруються на пошитті жіночого одягу. Однак на відміну від початкового етапу, дівчата розширили асортимент.

- Крім суконь і блузок, ми зараз шиємо костюми для занять спортом, лосини. Аптечок та нош для військових уже не робимо — ринок уже перенасичений ними. Крім того, зараз є багато компаній, що спеціалізуються саме на цьому.

Black Label продовжує традиції Pina Malina і більшість виробів продається на "Даринку", а також у магазині Brooklyn. У планах Юлії — збільшення продажів через інтернет.

- Зараз ми працюємо над запуском сайту. Він уже має запрацювати найближчим часом. Також у планах у нас — продаж жіночого одягу за кордон.

Втім шити дитячий і чоловічий одяг Юлія і Вікторія поки не планують.

- Для дитячого одягу треба проходити дуже складну процедуру сертифікації, а це час і гроші. Тому ми поки відмовились від цієї ідеї.

Про чоловічий одяг ми ще не думали, але плануємо і далі розвивати наше виробництво жіночого одягу. Адже лише жінка може зрозуміти, що хоче інша жінка.

Не пропустите самые важные новости и интересную аналитику. Подпишитесь на playoflight.ru в Telegram

Не пропустите самые важные новости и интересную аналитику. Подпишитесь на playoflight.ru в Telegram

Не пропустите самые важные новости и интересную аналитику. Подпишитесь на playoflight.ru в Telegram

Источник